Якщо переживання були занадто сильними, показники можуть і не прийти в норму: На тлі гострого стресу у ряду пацієнтів розвивається кардіоміопатія. У пацієнтів із депресією зростає ризик атеросклерозу. У кар'єристів та перфекціоністів відзначається підвищений ризик ішемічної хвороби, інсультів, інфарктів.
Якщо витратити багато сліз, виснажується слізна плівка, яка захищає поверхню ока. Вона якийсь час не відновлюється, через що з'являється сухість в очах та відчуття стороннього тіла", – пояснила Ірина Лещенко у розмові з радіо Sputnik.
Пов'язані з різними захворюваннями та органами Часте бажання поплакати може бути симптомом ендокринних захворювань: гіпертиреозу, хвороби Аддісона, цукрового діабету. Найчастіше постійні сльози пов'язані з патологіями головного мозку. Іноді неконтрольований плач змінюється тривалими нападами сміху.
Через надлишок емоцій або через фізичні причини сльози виробляються у великих кількостях, переповнюючи сльозовідвідну систему і випливаючи з очей. Крім того, закупорити слізну протоку і призвести до сльозотечі можуть різні інфекції, травми, набряки та пухлини.
Ви, напевно, знаєте, що такі сплески емоцій викликають прискорене серцебиття та підйом артеріального тиску. Це відбувається через викид у кров гормонів адреналіну та кортизолу. Сльози мають зворотний ефект. вони змушують серце битися спокійніше, розширюють судини, нормалізують тиск.
Психосоціальний стрес незалежно пов'язаний із підвищеним ризиком гострого інфаркту міокарда. Стрес на роботі та в сім'ї, депресія, тривога та інші психічні захворювання підвищують ризик розвитку серцево-судинних захворювань та погіршують їх прогноз.
Часті напади плачу загрожують почастішанням дихання і пульсу, підвищенням тиску, головними болями, тиками очей і брів. Також можуть виникнути болі в спині – під час плачу підвищується навантаження на шийний відділ хребта.
Плач маленьких дітей не лише привертає увагу дорослих, а й активізує в останніх виконавчі функції – високорівневі нейронні та когнітивні процеси, що використовуються для прийняття повсякденних рішень — такого висновку в ході нової роботи дійшли вчені Університету Торонто (University of Toronto), Канада.